2 Corinthians 5
1 Знаємо, що коли наш земний намет, тимчасова оселя, зруйнується, то маємо на небі житло від Бога, дім нерукотворний, вічний.
2 Від того ми і зітхаємо, бажаючи вдягнутися в небесне наше житло;
3 аби тільки нам і вдягненим не опинитися нагими.
4 Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо розтягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.
5 На це саме і створив нас Бог і дав нам завдаток Духа.
6 Отже, ми благодушествуємо, знаючи, що поки перебуваємо в тілі, ми віддалені від Господа.
7 Адже ми ходимо вірою, а не видінням.
8 Ми благодушествуємо і бажаємо краще покинути тіло і оселитися у Господа.
9 І тому ревно стараємося, чи входячи, чи виходячи, бути Йому угодними.
10 Бо всім нам належить явитися перед престолом суду Христового, щоб кожен прийняв згідно з тим, що він робив у тілі: чи добре, чи зле.
11 Отже, знаючи страх Господній, ми переконуємо людей, а Богові відкриті; надіюся, що відкриті і вашій совісті.
12 Не знову представляємо себе вам, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що сказати тим, які хваляться обличчям, а не серцем.
13 Бо коли ми не при собі, то це для Бога; коли ж скромні, то ради вас.
14 Любов Христова обіймає нас, що думають так, що коли Один помер за всіх, то всі померли.
15 А Христос помер за всіх, щоб ті, що живуть, вже не жили для себе, а для Того, Хто помер за них і воскрес.
16 Тому віднині ми нікого не знаємо за тілом; а коли й знали Христа за тілом, то тепер уже не знаємо.
17 Тому-то, хто в Христі, той нове творіння; старе минуло, а нове настало.
18 Все ж від Бога, Який примирив нас з Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,
19 бо в Христі Бог примирив з Собою світ, не рахуючи їм їхніх провин, і дав нам слово примирення.
20 Отже, ми посланники від імені Христового просимо примиріться з Богом.
21 Того, Хто не знав гріха, Бог зробив для нас жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом.